Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих Сергія і Германа Валаамських після Літургії у Валаамському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих Сергія і Германа Валаамських після Літургії у Валаамському монастирі
Версія для друку
11 липня 2018 р. 22:19

11 липня 2018 року, у день пам'яті преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил  звершив Божественну літургію у верхньому храмі Спасо-Преображенського собору  Валаамського ставропігійного чоловічого монастиря . Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Всіх вас, дорогі владики, отці, брати й сестри, сердечно вітаю з високоурочистим днем — з днем пам'яті святих преподобних Сергія і Германа Валаамських.

Радію, що маю можливість протягом останніх років щорічно відвідувати в цей день святу обитель. І відвідування обителі не тільки особливим чином змінює стан душі, а й налаштовує на певну ноту. Внутрішній людський голос формує певну систему пріоритетів, тому що зіткнення з іншим життям, а чернече житіє, від слова «чернець», — це і є інше житіє, допомагає кожній людині, що відвідує монастирі, розумно сприйняти і оцінити своє власне життя.

У центрі життя кожної людини — турбота про здоров'я, про благополуччя, про матеріальні аспекти, про виховання дітей, про належне житло і про інші, такі необхідні для всіх речі. Але в турботі про земні цінності, в турботі про земне благополуччя волею чи неволею на периферію нашого життя і нашої свідомості йдуть питання, пов'язані з духовним життям. А коли прочани прибувають до монастиря, то, можливо, саме тут віруюча людина може поставити собі критичне питання, яке місце в її житті посідає турбота не про фізичне, а про духовне благополуччя, яке місце в її житті посідає духовна складова. Монастирі існують для того, щоб люди, відмовившись від світу і від пріоритету земних цінностей, могли сконцентруватися на найголовнішому — на духовному житті. Тому немає ніякої іншої мети вступу до монастирської общини, як тільки створення сприятливих умов для того, щоб духовна домінанта житія ніколи не зруйнувалася, не відійшла на периферію, щоб вона продовжувала формувати образ думок і образ дій.

Але якщо уважно придивитися до того, що відбувається в кожному монастирі, стане очевидно: хоча в центрі чернечої спільноти — завжди духовна складова, але велике місце займають турботи чисто мирського характеру. Адже монастирі завжди були підвалинами суспільного життя людей, зразками ведення господарства. Завжди відрізнялася особливою красою монастирська архітектура. Донині красу минулих століть ми визначаємо насамперед за красою храмів і монастирів. І виникає питання: як же поєднати одне з іншим? Як з'єднати духовну домінанту монастирського, чернечого життя з безсумнівними успіхами в області господарства, культури, будівництва? Адже багато сторонніх спостерігачів, говорячи про монастирі, насамперед відзначають саме цю, начебто мирську, їх роль. Як нерідко пишуть у книгах, монастирі завжди були центрами соціального, військового, господарського життя, — перелічується все, крім життя духовного. Тому розуміння того, як поєднується духовний пріоритет з повсякденними господарськими трудами братії, допоможе і нам, що живуть у світі, створити правильну систему цінностей і координат.

Безперечно, у ченця немає іншої життєвої мети, окрім як досягнення успіхів в житті духовному. Тих самих цінностей, про які ми сьогодні чули у апостола Павла в Посланні до галатів (5:22 — 6:2). І радість, і любов, і довготерпіння, і милосердя, і віра, і лагідність, і стриманість — усе це і є цінності духовного життя, і чернець, звичайно, спрямований до того, щоб їх досягти. Але і в тому, що стосується господарської діяльності, присутнє щось дуже важливе. Адже вся господарська діяльність, в яку втягується чернець, не має нічого спільного з його особистими матеріальними інтересами. Ченці працюють, обробляють землю, будують будівлі, беруть участь у вихованні людей, роблять ще багато корисних справ, які начебто мають відношення тільки до горизонтального виміру людського життя, лише для однієї мети, — щоб зберігалася домінанта життя духовного.

От для того щоб не загубитися в цих постійних послушенствах, у здійсненні багатьох чисто земних справ, є у ченців чудова вихідна позиція — жоден чернець не здійснює послушенства заради своєї власної вигоди, заради свого збагачення, заради свого комфорту. Він здійснює послушенство для блага всієї чернечої общини. У цьому сенсі послушенство і участь у чисто земних трудах набувають потужного духовного виміру, бо вони спрямовані не на задоволення людського егоїзму, а на благо всієї чернечої общини, на благо всіх паломників, які відвідують монастир. Тому здійснення послушенств, які не мають прямого відношення ні до богослужіння, ні до духівництва, має велике духовне значення, оскільки сприяє тому, щоб монастир, процвітаючи, ставав центром тяжіння людей. Ще раз відзначу: ченці здійснюють свої послушенства не для особистого блага, а для блага всієї чернечої общини, всіх людей, які притікають в монастир.

Комусь може здатися, нібито все, про що ми зараз говоримо, має відношення тільки до монастирів і так далеко від нашого земного життя. Насправді це далеко не так. Чи можемо ми уявити, яким було б людське суспільство, якщо б ми працювали не тільки для свого особистого блага, але, усвідомлюючи важливість своєї праці, і для всіх інших людей? В історії філософії відомі імена мислителів, які мріяли про солідарне суспільство. Ця тема набувала різних відтінків: в якісь моменти історії вона могла бути духовно піднесеною, а часом ставала чисто ідеологічним поняттям. Але сама ідея солідарного суспільства є дуже світлою і правильною, — це готовність кожного з нас працювати для того, щоб не тільки мені, але і всім іншим ставало краще.

У цьому сенсі досвід монастирів є чудовим свідченням того, що люди, об'єднані вірою, здатні побудувати реально солідарне суспільство. І як важливо, щоб це могло статися і в нашому світському житті, з опорою на віру православну, тому що вона є найважливішим фундаментом для абсолютної більшості нашого народу, навіть якщо дехто нібито не пов'язує себе з Православною Церквою, — адже всі ми укорінені в нашому минулому, в нашій духовній і матеріальній культурі, створеній під впливом Православ'я. А тому досвід Православ'я може і сьогодні допомагати людям в улаштуванні не тільки свого особистого життя, а й життя громадського. Ще раз хочу сказати, що приклад монастирів як у минулому, так і в сьогоденні може допомогти людям виробити правильне ставлення, правильний погляд на свою участь у житті всього народу, всього нашого суспільства.

Через духовний подвиг, який концентрується в обителях, ми можемо долучатися до таких ідей, таких думок, такої практики життя, яка може реально змінити життя всього народу, всієї нашої країни на краще. Будемо молитися, щоб так і було, щоб приклад святих преподобних Сергія і Германа, приклад великої кількості ченців, які прикрасили духовний небосхил нашої національної історії, допомагав нам і сьогодні розумно будувати свої відносини з навколишнім світом і привносити у цей світ все те велике, світле, насправді духовне, що здатне перетворити і людину, і суспільство. Молитвами святих преподобних Сергія і Германа нехай береже Господь країну нашу, народ наш, Церкву нашу і цю святу обитель на віки віків. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Чудотворна ікона Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна принесена в межі Курської митрополії

У Даниловому ставропігійному монастирі пройдуть заходи, присвячені 10-річчю повернення ансамблю історичних дзвонів в обитель

Голова Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва звершив Літургію в Иосифо-Волоцького ставропігійному монастирі в день пам'яті засновника обителі

Єпископ Виборзький Ігнатій очолив урочистості з нагоди престольного свята Коневського Різдво-Богородичного монастиря

Відбувся Первосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила до Ханти-Мансійської та Красноярської митрополії

Патріарша проповідь після Літургії в храмі Новомучеників і сповідників Церкви Руської в Норильську [Патріарх : Проповіді]

Предстоятель Руської Церкви освятив храм Новомучеників і сповідників Церкви Руської в Норильську

Святіший Патріарх Кирил відвідав духовно-просвітницький центр Норильської єпархії

Родичі загиблих під час пожежі в торговому центрі в Кемерові здійснили поїздку до Валаамського монастиря

IV Міжнародний фестиваль православного співу «Просвітитель» відбувся на Валаамі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих Сергія і Германа Валаамських після Літургії у Валаамському монастирі [Патріарх : Проповіді]

У день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських Предстоятель Руської Церкви звершив Літургію в Валаамському монастирі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у свято Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії в Богородице-Різдвяному монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці в храмі святителя Інокентія Московського в Бескуднікові м. Москви

Патріарша проповідь після Літургії в храмі Новомучеників і сповідників Церкви Руської в Норильську

Патріарша проповідь після Літургії в храмі святої мучениці Татіани в Когалимі

Слово Святішого Патріарха Кирила в 40-у річницю з дня смерті митрополита Никодима (Ротова) після Літургії в Олександро-Невській лаврі

Патриаршая проповедь после Литургии в Стефано-Махрищском ставропигиальном монастыре

Патриаршая проповедь в праздник Собора Московских святых в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в праздник Успения Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в храмі блаженної Матрони Московської в Дмитровському м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті прпп. Зосими, Саватія і Германа Соловецьких після Літургії в Соловецькому монастирі